програма самодопомоги

Хвилювання зазвичай базується на переконаннях, згідно яких воно розглядається як щось позитивне. Чи є у вас такі переконання?

1. Хвилювання допомагає мені вирішувати проблеми

Існує така думка, що занепокоєння допомагає вам приймати одумані рішення або постійно залишатися уважними та зосередженими.

​​​​​​​2. Хвилювання надихає мене успішно виконувати обов’язки та досягати результатів

Наприклад, ви можете думати, що занепокоєння та стрес змушують вас вчитися більш старанно.

​​​​​​​3. Якщо я потурбуюся заздалегідь, то не розчаруюся пізніше

Деякі люди вважають, що якщо вони заздалегідь уявлять ситуацію, в якій близька їм людина потрапляє в аварію, для них це не стане шоком у випадку, якщо так дійсно станеться.​​​​​

4. Неприємності не трапляються, якщо потурбуватися про все заздалегідь

Ця ідея заснована на тому, що в минулому, коли ви хвилювалися заздалегідь, нічого поганого не траплялося. Тепер ви можете боятися, що якщо ви перестанете хвилюватися про безпеку своїх близьких, трапиться щось погане.

​​​​​​​5. Занепокоєння означає, що я сумлінний і піклуюся про своїх близьких

​​Хвилювання про своїх близьких можна вважати ознакою того, що ви дуже про них дбаєте. Занепокоєння робочими питаннями у вільний час можна вважати ознакою сумлінності.

Конкретні життєві турботи самі собою викликають достатньо тривоги. Щоб запобігти подальшому загостренню загальної тривоги, варто взяти під контроль ту її частину, що стосується ваших хвилювань.

Перший крок до зменшення хвилювань – навчитися відокремлювати їх від конкретних фактів.

Наприклад, лише від думки «Я втрачаю здоровий глузд» ви навряд чи його втратите. Це просто означає, що вас іноді лякає думка про те, що ви можете збожеволіти.

Постійна концентрація на речах, що викликають тривогу, може перетворитися в нашій голові на нескінченний потік внутрішніх судових процесів. Ваш розум надмірно зосереджується на певному питанні в постійному пошуку винного. Наприклад:

• «Так, я мав(ла) рацію, і Петро повинен визнати свою провину»
• «Певне я зробив(ла) щось не так, бо Діна виглядала засмученою»
• «Мені здається, я все ретельно зважив(ла), але, можливо, мені слід було вчинити інакше…»

Проте важливіше було б подумати про вихід з ситуації.

Наведені нижче запитання можуть допомогти вам знайти позитивні альтернативи хвилюванню:

• Що я можу зробити, щоб повернути своє життя до рівноваги?
• Яку роль відіграє в моєму житті те, що мене тривожить, чи важливе воно для мене?
• Чи можу я пробачити собі чи іншим у цій ситуації, чи можу поспівчувати сам(а) собі?

Чи можу я сказати собі чи іншим, що помилятися цілком природньо для людини, так само як чинити добро та робити вдалий вибір?

Оточуючий світ варто сприймати нейтрально і без критики. Корисно свідомо практикувати цю навичку.

В конфліктній ситуації, наприклад, ви могли б сказати: «Ти думаєш не так, як я. Мені цікаво подивитися на цю ситуацію з твоєї точки зору. Як ти прийшов до такого бачення?»

Звичка зациклюватися на певних думках часто пов’язана з ситуаціями, де людина допустилася помилки, проявила легковажніть чи некомпетентність. В таких випадках може виникати почуття сорому та нікчемності. Прийміть, що всі ми неідеальні та слабкі в багатьох відношеннях, але водночас кожен є унікальним та цінним. Розуміння цього може допомогти вам хоча б частково звільнитися від порочного кола настирливих думок.

Ви також можете спробувати твердо сказати собі: «Досить, зупинись! Постійне обдумування ситуації ані приносить мені користь, ані відповідає моїм цінностям. Воно завдає більше страждань, ніж дає рішень».